На війні загинув рідновір Юрій Балка (позивний "Чур")

Широківська селищна територіальна громада Криворізького району (https://www.facebook.com/shirokegromada) з глибоким сумом та невимовним болем сповіщає, що, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України, героїчно загинув відважний захисник України.

15 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу села Андріївка Донецької області обірвалося життя молодшого сержанта, командира міномета 2-ї обслуги міномета 2-го мінометного взводу мінометної батареї 1-го батальйону спеціального призначення 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» (в/ч 3057 НГУ) Балки Юрія Анатолійовича (позивний «Чур»), 13.02.1990 року народження.

Юрій Анатолійович віддав своє життя, залишаючись вірним військовій присязі та українському народові, за свободу та мирне майбутнє кожного з нас.

Церемонія прощання відбулася 22 жовтня 2026 року. Як заповідав воїн, рідновірський обряд біля рідного дому в селищі Широке провів волхв ДЦ "Рідна Віра" Світовит Пашник.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, побратимам та усім, хто знав Юрія.

Хай прийме Перун до свого небесного війська побратима Юрія! Вічна пам’ять і слава Герою!

Пам'яті Михайла Реуцького

Із українським військовим, майданівцем, справжнім патріотом, членом УНА-УНСО Михайлом Реуцьким попрощалися у Києві.

В останню путь воїна з позивним "Тихий" з військовими почестями провели під вий повітряної тривоги і вірші Тараса Шевченка, що зачитала його донька Катерина.

Михайло Реуцький захоплювався історією України та поезією Шевченка. На будинку родини Реуцьких гордо майорів прапор ОУН. Чоловік мав активну громадянську позицію, брав активну участь у Революції Гідності, потому у 2014 році пішов добровольцем боронити кордони України. Перебував у складі батальйону територіальної оборони Київської області "Київська Русь" та 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр". 

Прощання з побратимом Величаром Запорожцем (Дмитром Бабічем) в Київському крематорії

Після довготривалого часу в обійми Симаргла було віддано тіло героя України, захисника Азовсталі.

Прощання вийшло урочистим і світлим, хоч це і дивно ніби. Рідновірський обряд здивував, підходили матері і просили потім: "Проведіть і наших дітей так само". Бо ми проводимо до Роду Нашого, до святих душ предків. І добре там нашим героям, серед князів та воїв руських, відважних козаків, відданих Україні повстанців, бо серед своїх як рівні серед рівних вони там.

Отак виходить, братику Величаре, що навіть похованням своїм несеш Віру Рідну і гуртуєш людей навколо себе, що живий, що мертвий, ти вірно і віддано служиш рідній землі.

Запорізький етнограф розповів цікаві факти про національні особливості похорону

Наші співвітчизники зараз з гордістю підкреслюють свою приналежність до української нації. Однак, на питання: "Що означає бути українцем?" У період поминальних днів, ми вирішили розібратися, як код нації відображається в такому явищі як смерть. Допоміг нам у цьому запорізький етнограф Світовит Пашник - Верховний волхв духовного центру "Руське Православне Коло".